Фітотерапевт

Природні дари для здоров’я

Дурнишник колючий – властивості, лікування, застосування

Дурнишник колючий – однорічна рослина сімейства складноцвітних, зі стеблом до 70 см висоти, гіллястим, сірувато-зеленим (як і листя). Рослина однодомна, суцвіття одностатеві.

Поширення. Виростає дурнишник колючий на засмічених місцях у південній та середній смузі Росії, на Кавказі, в Середній Азії, в південній частині Західного і Східного Сибіру, росте також майже по всій Європі, Північній Африці, Західній Азії, в Китаї, Японії та Північній Америці.

Використовувані частини рослини. Надземна частина – під час цвітіння; корінь – восени, насіння – в період дозрівання. Рослина маловивчена. Відомо, що всі частини дурнишника багаті йодом, крім того, знайдені пігменти, алкалоїди, аскорбінова кислота, жирні олії, смоли і глікозид (ксантострумарін).

Дурнишник колючий в народному лікуванні

Препарати з дурнишника успішно використовують у народній медицині для лікування захворювань щитовидної залози. Траву вживають також при шлунково-кишкових захворюваннях – при проносах, дизентерії і навіть при холері. Дурнишник – хороший засіб при різних шкірних захворюваннях; застосовується внутрішньо і зовнішньо при екземі, лишаях, грибкових ураженнях. Свіжими розтертими листям дурнишника колючого змащують уражені ділянки шкіри (або використовують для цієї мети відвар трави).

Рецепти

- для прийому всередину 1-2 столові ложки трави на 0,5 л окропу (настоюють в термосі) – добова доза.

- для зовнішнього застосування кип’ятять 3-4 столових ложки в 0,5 л окропу.

- свіжий сік трави дають хворим при кропивниці: дітям від 2 до 10 крапель (залежно від віку), дорослим по 15-20 крапель на прийом 5-6 разів на день.

Протипоказання

При зовнішньому застосуванні соку рослини іноді виникає відчуття печіння. Застосовувати з обережністю.

Цікаві матеріали: