Фітотерапевт

Природні дари для здоров’я

Аніс звичайний – властивості, рецепти, лікування

Аніс звичайний

Аніс звичайний – однорічна трав’яниста рослина до 30-50 см заввишки.

Розповсюдження: південна, південно-західна Росія і Крим; обробляється на полях і городах.

Використовуються плоди і добувається з них анісове масло. Плоди анісу з ароматним запахом і солодкувато-пряним смаком. Анісове масло – безбарвна або злегка жовтувата рідина з характерним анісовим запахом, солодкуватого, пекучого смаку, в основному містить анетол, анісовий альдегід, анісову кислоту, а також жирне масло і білкові речовини.

Збір і заготівля анісу: лікарську сировину анісу збирають тільки на культурних плантаціях. Плоди заготовляють восени, коли побуріє 60-80% парасольок. Траву скошують, сушать у снопах, потім обмолочують і очищають від домішок. Розсипане шаром 3-4 см насіння досушують на відкритому повітрі або в сушарках, періодично їх перемішуючи. Термін зберігання 2 роки. Аніс дичавіє і іноді зустрічається на луках. Його легко можна сплутати з іншими зонтичними, серед яких є чимало отруйних рослин, тому насіння «дикорослого» анісу заготовлювати не рекомендується.

Вирощування анісу: добре росте у звичайному рихлому і родючому садовому грунті в сонячному або злегка затіненому місці. Для успішного дозрівання насіння необхідно тепле літо. Розмножують насінням, які або висівають в травні у відкритий грунт, або – на розсаду у березні-квітні.

Застосовують аніс звичайний як відхаркувальний, спазмолітичний засіб при кашлі, втраті голосу, запаленні мигдалин, при астмі, для збудження діяльності кишечника, як протизапальний засіб при захворюванні нирок і сечового міхура. Для настою беруть 1\2-2 чайні ложки плодів на 1 склянку окропу, настоюють 15 хвилин. Випивають протягом дня, п’ють гарячим.

Рецепти з анісом звичайним

- приготування настою: чайну ложку плодів заливають склянкою окропу, настоюють 20 хв. і проціджують. Приймають гарячим по чверті склянки 3 – 4 рази на день за півгодини до їжі.

- водний настій подрібнених плодів (1 чайну ложку сировини залити склянкою окропу, настояти, остудити і пити по 1/2 склянки за 30 хвилин до їжі) використовують як молокогонне, як засіб що збуджує апетит, при різних шлункових захворюваннях, застуді, туберкульозі легень.

- при втраті голосу рекомендується відвар з анісового насіння. 1/2 склянки насіння кип’ятити в 250 мл води протягом 15 хвилин, потім злегка остиглий відвар процідити і змішати з 1/4 склянки липового меду і довести ще раз до кипіння, зняти з вогню і додати столову ложку коньяку. Приймати через кожні півгодини для отримання позитивного ефекту.

- при спастичному коліті рекомендують пити чай з настою насіння анісу (1 чайна ложка насіння на 200 мл окропу).

- відвар плодів анісу: (4,0 – 200,0) варити 6-7 хвилин, процідити і пити по 2 столові ложки як відхаркувальний.

- краплі нашатирно-анісові. Склад: олія анісова – 3,3 г, розчин аміаку – 16,7 г, спирт 90%-ний – 80 г. На вигляд прозора рідина з сильним анісовим і аміачним запахом. Зберігають у скляних флаконах з притертими пробками. Краплі призначають всередину на цукрі як відхаркувальний засіб, при здутті живота і як жовчогінний. Найбільш широке застосування нашатирно-анісові краплі знаходять в дитячій практиці при бронхітах. Зазвичай для дорослих призначають по 1-2 краплі на прийом, дітям до 1 року – 1-2 краплі, 2-5 років – 2-5 крапель, 6-12 років – 6-12 крапель на прийом 3-4 рази на день.

- настоянка анісу. До її складу входять: плоди анісу (стовчені) – 200 г, спирт 90%-ний – достатня кількість для отримання 1л настоянки. На вигляд прозора зеленувато-жовта рідина з характерним запахом анісу. Настоянку призначають всередину по 5-10 крапель на прийом 2-3 рази на день як відхаркувальний при застудному кашлі та бронхіальній астмі, при метеоризмі, при запорах і як засіб, що підсилює травлення.

- олія анісова. приймають по 2-3 краплі на шматочок цукру 3-4 рази на день при болях у шлунку.

Цікаві матеріали: